Коефіцієнт форми описує співвідношення площі огороджувальних конструкцій будівлі до корисної площі й визначає кількість вуглецю, яку можна використати для виробництва цих конструкцій. Наприклад, у будівлі з несприятливим коефіцієнтом форми при постійному рівні викидів вуглецю, пов’язаних із корисною площею, на фасаді може бути значно менше втілених викидів вуглецю, ніж у будівлі з кращим коефіцієнтом форми. Для досягнення оптимального коефіцієнта форми й економічного рішення важливо спроектувати будівлю з максимально компактними огороджувальними конструкціями при максимально можливій корисній площі. При цьому низьковуглецева конструкція фасаду не обов’язково означає обмеження свободи проектування. Навіть конструкції, оптимізовані з точки зору викидів вуглецю, відрізняються свободою дизайну й не впливають негативно на загальний вуглецевий слід будівлі.
Експлуатаційний вуглець, зокрема, значною мірою залежить від коефіцієнта форми. Чим краще співвідношення огороджувальних конструкцій будівлі до корисної площі — тим нижче споживання енергії і викиди CO₂ під час експлуатації.
Однак у майбутньому частка вуглецевих викидів у загальному об’ємі викидів будівлі (вуглецевий слід за весь термін служби) буде невпинно зростати. Це пов’язано з постійною оптимізацією енергоспоживання на етапі експлуатації, відомого як експлуатаційний вуглець. Водночас скорочення викидів вуглецю стає дедалі складнішим, адже у процесі виробництва матеріалів для будівництва ресурси постійно витрачаються.